Вечір огорнув місто густим туманом, крізь який ледь пробивалися поодинокі ліхтарі. Аліса йшла темними вулицями, заглиблена у свої думки. Її кроки ледь чутно відлунювали в холодному повітрі, коли раптом світло ліхтаря затремтіло, і з темряви перед нею з’явився чоловік у довгому плащі. Його постать виглядала загадково, а очі світилися неземним блиском. Чоловік підійшов ближче й показав їй щось неймовірне. Перед очима Аліси з'явився портал, що пульсував зоряним сяйвом.
Туман і вулиці зникли, а вона опинилася на площі перед університетом Каразіна. Але це був інший університет — сяючий, немов міст між реальністю та новими світами.
На одному зі столів лежали три стародавні книги. Одна обіцяла знання й науку, друга відкривала таємниці магії, а третя дарувала доступ до можливостей з інших епох. Кожна книга випромінювала потужну енергію, що, здавалося, пронизувала простір.
Аліса не вагалася. Вона вибрала знання. Торкнувшись книги про науки, відчула, як потік енергії наповнив її розум. Її свідомість охопили ідеї про технології, космос та незвідані горизонти. Пройшовши університетськими залами, вона побачила, що у кожному класі на неї чекали нові відкриття й розуміння, що це місце — більше, ніж просто навчання.
Це можливість змінити реальність. Університет Каразіна став її новим шляхом. Вона знала, що тепер здатна досягти всього, що було поза її уявою, і змінити світ.
Comments